Коли ж ти закінчишся, чорний лютий?
Три роки в серці стилая зима,
Як місту рідному на чорнім світі бути?
Бо не буває білою війна.
Вона чорніє прірвою, як вирва,
Вікон пустих в будинках чорний крик,
На вулицях дерева снігом вкриті,
Але здається чорним білий сніг.
Ідуть до підземелля наші діти,
Щоб вчитися,
Та в чому ж їх вина?
І квітнуть на могилах чорні квіти,
Бо не буває білою війна.
Птахами чорними все небо наше вкрито,
Летять ракети, бомби на міста,
Усе життя ,як тонке скло розбито,
Та ми лише стискаємо вуста.
Вертаються додому соколята,
Та в них життя в майбутньому нема,
І чорну хустку вже дістала мати,
Бо не буває білою війна.
Та віримо, що Україні бути!
Хоч вкрала фарби клятая війна,
Коли ж ти закінчишся,чорний лютий?
Щоб стала знову білою зима…
